Alexander Vasiljev-Muller Dr.econ(PhD)
Publisher
| Главная » Статьи » Scandinavia-Bavaria-Khust //Скандинавия-Бавария-Хуст /Мюллеры-Кумпаны-Валерий Васильев |
Forward - back and forth! /Вперед – у МИНУЛЕ !
Звіт про Подорож з 14 по 15. 07. 2010р. у «стольний град» Новоукраїнку і в «австро-угорську Імперію» - Християнський Світ Європи в «містечко» Гусятин (у 7518 р. по «Українському рахунку») Вперед – у МИНУЛЕ ! Лист з Державного ощадного банку України / Вінницького обласного управління (ЗАТ Філія) від 20.04.2010 р. (за № 20/27-) не дає нам спокійно відноситись до минулих подій і в 2010 р., оскільки незаконність проведення п’яти грошових реформ (1922-1924, 1947, 1961 і 1996 років) в цілому не викликає заперечень. Але вражає своєю цинічністю і навіть злочинністю по відношенню до рядових вкладників реформа 1924 р., коли, як вказано у листі, - «один карбованець нового зразка було прерівнено до 50 млрд. грошових знаків, що знаходились в обігу на той час. Вклади внесені до моменту проведення в 1924 році грошової реформі повністю знецінились і перетворились в долі копійок.» (!). Як таке можна було фіксувати серйозним державним актом в країні, яка була правонаступницею Київської Християнської Держави і Московського Царства, яке амбітне претендувало навіть у свій час на місце «Третього Риму»?! Це навіть не дикунство, а відверте офіційне на державному рівні богоборчество з чіткою антицивілізаційною, глибоко провокаційною спрямованістю. Як глибоко потрібно було морально впасти, сповідаючи відвертий сатанізм, і як потрібно було зневажати Народи Світу, щоб всі основи цивілізації відверто розтоптувати, активно провокуючи її знищення (!). І атака на всесвітньо визнану систему приведення різних видів діяльності і інтелектуально-духовної активності в зіставний вигляд, а саме на кредитно-грошову систему, - це не дрібниця або помилки, які викликані «глибоким співчуттям до бідних», а чітко спланована провокація агресивних спадкових ледарів по відношенню до самих засад існування розумних цивілізаційних утворень на Землі (волею випадку, а швидше за все, для унікального соціального експерименту, - поставлених до влади в одній з найбільше морально і інтелектуально відсталій країні). Якось ніхто не пояснює основну тезу римлян - «Людина повинна заробляти гроші». Адже цей девіз був свого роду імперативом при здійсненні господарської діяльності і до Християнства, і після Християнського епохального перевороту в свідомості Людства, і буде справедливий все Третє Тисячоліття, як і всі основні десять заповідей Біблії. Навіть, коли на рівні офіційної науки її найвидатніші авторитети не підтримували розвиток товарно-грошових відносин між країнами, а цим авторитетом був ні хто інший, як сам Аристотель, який вважав хрестомастику негодящим заняттям, кредитно-грошові системи розвивалися і ніхто не прагнув слідкувати рекомендаціям що їх згортали. Чому ? А тому, що основи цивілізацій на Землі не повинні піддаватися деградації як би кому ні хотілося. Тому, що у будь-якої розумної істоти є план дій, не говорячи вже про все Людство. Хтось може не хоче реалізовувати цей план. Це його вибір. Людина наділена можливістю самостійного вибору. Тому окремий індивід може навіть у збиток собі використовувати цю СВОБОДУ. Але нав'язувати такий шлях мільйонам, а тим більше прагнути підштовхнути до такої руйнівної діяльності значну частину Людства - це злочин, на який можуть піти тільки ті, хто кричить, що не боїться уславитися Ворогом Людства. Але, одна справа баламутити над моральними цінностями, а зовсім інше - стати вже по той бік межі між добром і злом, коли назад повернення вже не буде. От чому сьогодні просто необхідно зробити спробу реально денонсувати реформу 1924 р. на території Східної Європи. І хай ця денонсація відбудеться у формі прецеденту тільки в Україні (буде визнана несправедливість по відношенню до однієї конкретної персони), але це якось пом'якшить враження (дуже сподіваюся) від богоборчеських акцій комуністичного режиму в Східній Європі у народів, що спостерігали агонію «світо володарів», що не відбулися, на одній шостій частині суші. Відібрати у вдови з чотирма дітьми (Ганна Григорівна Мельник втратила в 1912 р. чоловіка військового фельдшера) всі заощадження, абсолютно ВСІ (!). Цього собі навіть найзапекліші бандити не дозволяли (!!!). Адже всі гроші - 2тис. рублів тримала, як законопокірна громадянка в Ощадбанку, вірила державі. Це ж яку треба було мати злість на всіх людей, на ЛЮДСТВО в цілому ! Потрібно каятися, але не для того, щоб когось примушувати на себе працювати, а для того, щоб самим зробити спробу творити і сподіватися на позитивну оцінку трудової активності з боку тих, хто вже століття плідно і цілеспрямовано працює в ім'я Майбутнього. Ось власне чому були взяті у Державного Нотаріуса м. Хуста, де на міському кладовищі був похований Валерій Олександрович Васильєв, Закарпатській області В.Ф. Турчин запити щодо оформлення спадку з метою отримання копій актових записів: 1. У відділ реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо підтвердження народження Валерія Олександровича Васильєва 10 липня 1929 р. (запит за № 497/01-14 від 7.07.2010 р.); /батько/ 2. У відділ реєстрації актів цивільного стану Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області щодо підтвердження народження Муляр (Мельник по чоловіку) Ганни Григорівни 1877 р. (запит за № 498/01-14 від 7.07.2010 р.); /прабабця/ 3. У відділ реєстрації актів цивільного стану Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області щодо підтвердження народження Мірошник Ольги Андріївни 1905 р. (запит за № 499/01-14 від 7.07.2010 р.) /бабця/. І з цими запитами виїхав до Львова, а з Львова в Новоукраїнку, куди і приїхав вранці 14.07.2010 р., а пройшовши три кілометри від залізничної станції, спускаючись до річки і піднімаючись до центру «містечка», побачив в якому живописному місці розкинулося це справжнє українське містечко. Дійсно, гарне 20-ти тисячне українське містечко з сім'ю пам'ятниками всім епохам на центральній вулиці (Визволителям 1941-45 рр., В.І. Леніну перед районною адміністрацією; Генералові Соколову, Загиблим 41-45 гг.; Жертвам Голодомору перед Церквою Олександра Невського Московського Патріархату; Афганцям, і зроблена заготівка на пам’ятник жертвам 1918-1922 рр., але ... не встигли), а на залізничному вокзалі - Чорнобильцям. Вулиці широкі. Практично два тротуари на кожній стороні з алеєю каштанів посередині. Дуже гарно. Центр по-справжньому міський, але бачиш навколо поля і відчувається, що багато хліба. У ресторані борщ і чай коштують тільки одинадцять гривень, а порція така, що і для двох буде достатнє. Добрий і дуже спокійний народ, який носить переважно тільки великі розміри одягу, а влітку це особливо кидається в очі. Люди не голодують - це точно. Як можна було в цих районах розгортати голодомори ? Якщо Жертвам другого голодомору 1931-1933 рр. стоїть, дійсно, дуже гарний Пам'ятник з дзвоном на горі (зроблений з Душею !), то Першому голодомору (1918-1922 рр.) - тільки почали робити (див. фото 1).  Фото 1. Жертвам Першого «Голодомору» 1918-1922 рр. - найстрашнішого і «приховуваного» від всіх в Східній Європі (Новоукраїнка, 2010). Мене на Східній території в РАГСі вилаяли, що їжджу, а не посилаю листи. Пообіцяли направити офіційну відповідь в м. Хуст (до речі, одна така відповідь знайшлась 16.07.10 р. в паперах Валерія Олександровича, тому буде дубляж). Але, що цікаво, так це якась безнадійність «розлита в атмосфері містечка». «Новий українець» з Вірменії встиг мені розповісти, що в містечку немає ні газу, ні води (хоча в звітах області «все є, працює і подається ...»), але все-таки реально є електрика і він розводить кури. З його слів - Інтернет начебто працює, але «не дуже» ... і взагалі - «нудно». Всі заводи зупинилися і залишився тільки один (!). Так, сумно і якось все безперспективно, а Пам'ятники «Жертвам Голодоморів» виглядають як виправдання тиску деструктивних проімперських сил на людей, які не хочуть повністю забути «незручну історію». «Ах, не хочете забувати, - тоді побідуйте без роботи і перспектив в ХХІ столітті в своїх ще існуючих селах … Ми у Вас знищемо ПАМ'ЯТЬ проти «путінських москаликів»!» - прагнуть сказати всі що були, але стали кілька місяців тому і «новими» керівниками, а люди мовчки гадають: «Колобродять як хочуть ! Адже Пам'ятники зробили і поставили, а нас практично не запитали, а зараз нас роблять винуватцями, що ці Пам'ятники стоять ! Адже добре стоять, хоча не тільки історію ґрунтовно знівечили, але і тисячі людей просто знищили по власній підлій богоборчеській дурості, а потім за свої посади ще і воювати народ змусили». Якщо хто думає, що народ нічого не розуміє, то той глибоко помиляється. Як можна забути, то коли твоя мати дивом врятувалася з Сибіру, коли її викупляли всі дев'ять братів, що роз'їхалися з молодими дружинами по Імперії перед голодоморами (їх батько бачив до чого все йде і швидко одружував всіх дітей на біднячках і відправив всіх «у біга»). Але викупляли чисто за канібальським НКВДистським сценарієм, тому що після викупу з табору на шляху з Сибіру до України у разі затримки був неминучий розстріл. Але і цього було замало людожерській владі. Вони ще цю дівчинку потім ловили по селам … А її отець і мати так і загинули на Уралі, куди їх вивезли у літньому одязі, примушуючи практично харчуватися мухаморами, а тих хто намагався покинути зону - відразу стріляли. І це на Уралі, коли там і влітку вночі практично нульова температура. Це хто-небудь забуде ? До речі, Пам'ятник В.І.Леніну поряд з районною адміністрацією оточили живими квіточками і вінками вічно живих - штучних квітів, а люди з гіркотою говорять, що він на їх землі стоятиме вічно ... Саме, «з гіркотою» говорять. І це в сучасних антицивілізаційних в моральному плані умовах існування - в умовах безробіття і з церквами Кирилловського Патріархату (!). Не зламати людей ! Так, на нікчемних ниточках «штучної затурканості і лукавої демонстрації глибокого страху» тримається рівноважна система безголового мракобісся, і що важливо - спадкового мракобісся. Звично знищують і ламають підпорядкований народ вже впродовж більше 300 років. А вдалося що-небудь дійсно важливого досягти ? Ні. Адже і нічого з цього не буде. Ніякі гуманітарні акції на рівні шоу-вистав нічого не створюють і нічого не дадуть (фактично розтринькали кошти і покалічені долі молодих «зірочок» з масою неврозів і тому подібне). Богоборчество - абсолютно безперспективно - які б тимчасові успіхи і агентурна вакханалія не розігрувалися б. Це, мабуть, вже дуже багато хто добре розуміє. Особливо, це бачимо при порівнянні умов на Сході і в Центральній Україні з умовами в Західних областях. Коли 15.07.2010 р. сходиш з поїзда в Тернополі, то вражає відчуття духовної свободи і реальної розумності влади. Схема і структура органів влади єдина, тільки в Західних областях «силовиків» більше, але вони безсилі перед культурою, яку з 50-тих років так і не змогли знищити, оскільки їм теж жити в такому середовищі комфортніше. Люди підтягнуті, але за два п'ятдесят продається практично половинка торта (що вважається нормою). Людей неосяжних розмірів побачиш дуже мало, а в центрі міста сквери з рідкісними деревами, якими влада і городяни пишаються. Прагнення до краси і тонкого сприйняття життя відчувається навіть в скульптурі на лавці зустрічей, де всі написи на англійському (див. фото 2).  Фото 2. Тернопіль, Центральний сквер, Сидяча скульптура на лавці «Місце зустрічі». Друга аналогічна скульптура вже «зникла», але мешканці міста все - рівно відчувають себе в Європі ( 2010 р.). Але найцікавіше - це дорога до містечка Гусятино. Їдеш по живописних місцях, коли перед очима з’являються костьоли, а потім і справжні фортеці, про які начебто всі забули і не говорять, але вони в лісах і реставруються. Взагалі, всі подорожі в Інтернетівську епоху набувають іншого характеру. Адже практично всю найбільш важливу інформацію можна про відвідуване місто дізнатися з «всесвітньої павутини», тому залишається тільки уважніше відноситися до власних емоцій і відчуттів, які захльостують при під'їзді до міст. Особливо, коли проїжджаєш старовину. Але під'їжджаючи до Гусятина з боку Тернополя не побачиш жодного історичного пам'ятника і стає не дуже цікаво. Зате, коли досягаєш центра містечка, то сучасність б'є в очі. Велика і широка площа. Все гарно і дуже заспокійливо, так само як і в Новоукраїнці. Але щось не так. Відчувається, що люди активніші. А коли бачиш Костьол Бернардинців, збудований у 1610 р. (в цьому році Ювілейна дата - 400 років !), то розумієш чому (див. фото 3).  Фото 3. Гусятин. Костьол Бернардинців (2010). «Праця - як порятунок Душі» - Цю тезу може накреслити як головний імператив своєї діяльності практично кожен житель Західних регіонів України. Марно цих людей намагаються примушувати працювати тільки на будівництвах і на низько кваліфікованих роботах в Російській Федерації і в Європі. Це розбазарювання інтелектуального ресурсу Європи і всього Світу. За лічені години скільки цікавих людей побачив, а який прекрасний символ постарався сфотографувати, коли три лелеки оселилися на башточці Костьолу Бернардинців (див. Фото 4).  Фото 4. Гусятин. Костьол Бернардинців з лелеками, з ліва на башточці можна побачити тільки одного (2010). Але не забув про мету і почав шукати РАГС, до якого прямо відвели (відразу відчув себе на батьківщині), де знайшлися всі книги і начальник хвилин десять їх пильно вивчала, а потім і мені показала, що всі записи в них зроблені на польському. Вражаюче, але збереглися книги і за 1905 р. і за 1877 р. (а в Новоукраїнці немає вже актових записів за 1935 р.). Ось Вам і регіональні відмінності ! Правда, шкода, що нічого не знайшли. Але мені в РАГСі міста Гусятина підказали, що потрібно поїхати в районний центр Чемерівці, тому що в селі Гусятино, яке відразу за річкою, не знайти ніяких документів. Як і в Новоукраїнці - пообідав в районному ресторані (дозволив собі таку розкіш; хоча в поїзді беру тільки плацкарт, оскільки на більше в країні «жириновських» професора поки не заробляють). Меню узяв таке ж - борщ і чай, але вже за 13 гривень 50 копійок, доречи і порція набагато менша, хоча для мене і вона «трошки завелика». Відразу розумієш, чим на «Сході» намагаються затримувати людей. А тут і по-справжньому пощастило, зустрів керівництво, яке збиралося їхати в Чемерівці. І воно погодилося мене узяти з собою. По дорозі розповів - як опинився в Західній Україні, але головне - правду про 2400 літню історію української державності і про першу німецьку державу на території України - Запорізьку Січ/Готію. Звичайно, людей це зачепило, але вони вже з георгіївськими стрічками і повинні бути «по державному стриманими», вірніше, «по російсько-державному ...». До речі, таку ж непідроблену цікавість виявляли люди і в Новоукраїнці. Все ж таки єдиний народ, як його не ділять і не розбещують відповідно до регіональних особливостей, а він єдиний. І НАРОД завжди це знав і розумів. Прочитайте Олександра Сергійовича Ганнібал фон Шеберх Пушкіна «Справи Камчацькі» і «Історію Пугачовського бунту». Вам все стане зрозуміло ! Але саме значуще для мене відбулося в РАГСі Чемерівців, коли керівник РАГСу розклав на столі Свідоцтва про смерть і Свідоцтва про Народження, щоб упевнитись, що маю право на отримання інформації, і коли вона сказала, що багато свідоцтв про народження поновлювалися, що не всі сьогодні навіть і знають про таке «поновлення». Потім, коли її співробітниці дивилися всі п'ять книг поновлених актових записів, показав їм Свідоцтво про народження Федора Андрійовича Мельника, сина Ганни Григорівни Мельник (Муляр), то вони підтвердили, що у Вінниці його актовий запис про народження поновили (!). У подяку за такі маленькі, але важливі для мене «відкриття», розповів про Траянову Колону в Римі, де відбита боротьба нашого народу Українців/Гетто-Дакків з Великим Римом, який насилу переміг високоморальний народ в 101-105 рр., про вигнання германцями/Готами римлян з «Траянової Даккії» в 271 р. і про створення Першої Німецької держави на Великому Лугу (!) і так далі і тому подібне. І договорюючи останні речення раптом до пронизливості чітко зрозумів як необхідна українському народу правда про його дійсно славну і горду історію боротьби за Майбутнє Християнського Світу і в Європі, і на всій наший Планеті. Треба написати роботу ! А вишукувати документи і актові записи можна припиняти, тому що навіть для «наших мудреців» документів більш ніж достатньо (див. додаток). Потрібно повертатися додому до Івано-Франківська. Так, Івано-Франківськ став для мене домівкою, справжньою рідною хатиною, в якому живуть нащадки Декебаля, що морально переміг Рим ще в 105р., які зберегли і продовжують зберігати Україну і в ХХІ столітті. Але немає автобуса з Чемерівців до Івано-Франківська і їду у два етапи до містечка Гусятино. Але як все цікаво складається. По дорозі дізнаюся, що молодь містечка Гусятино, села Гусятино і райцентру Чемерівців вчиться в Камінець - Подільську, а їздить працювати-відпочивати в США по програмах обміну. Не розумію, як можна сподіватися в цих умовах утримати людей в історичному неуцтві ? Навіть, якщо анекдоти по всіх телевізійних каналах розповідати 48 годин на добу, то і тоді правда про справжню історію України/Гетьманщини буде почута. Хоча, можна продовжувати примушувати і вчити чиновників красти, підтримуючи «кримінальний патріотизм» (планувати і будувати примітивні кругові розв'язки на дорогах за 10 млн. гривень; а можна і за мільйон і тому подібне, головне - зафіксувати факт корупції на папері, щоб можна було при необхідності «пригадати»). Але це тільки для двох трьох десятків «підгодованих» і «оброблених», а як бути з іншими ? Продовжувати розповідати «казочки», що в США «нігерів лінчують», а яким чином тоді обрали Баррака Оббаму ?! Для мене особисте значення має наявність прямого автобуса з містечка Гусятино до Івано-Франківська. Всього за 30 гривень можна приїхати в Римо - Католицький Костьол Бернардинців, а це вже щось та означає. Весь шлях до Івано-Франківська/Станіслава тримаю на руках «лимонник» і «пальмачку», які купив в Новоукраїнці і хочу довезти їх і виростити. Не утримався і після старовинного Чортківа розповідаю найкоротший курс історії України/Готії/Гетьманщини юному адміністраторові пересувного цирку, який щиро признався, що в школі історію практично не вивчав. Весь шлях до Івано-Франківська/Станіслава тримаю на руках «лимонник» і «пальмачку», які купив в Новоукраїнці і хочу довезти їх і виростити. Не утримався і після старовинного Чортківа розповідаю найкоротший курс історії України/Готії/Гетьманщини юному адміністраторові пересувного цирку, який щиро признався, що в школі історію практично не вивчав. Але мені приємно, що він з Кіровограда (Єлізаветграда), де ми всі жили, дійсно, у самому центрі до споруди вентиляційних каналів з уранових шахт під містом. Хоча він нічого і не знає про Великого Кіровоградця Сергія Плачинду і його епохальну «Лебедію: як і коли виникла Україна» (Київ, 2006). Адже це сучасний працівник культури ... Як його «добре» за роки «незалежності» вивчили ! У землі з лісу, який поряд з селом Вовченецьке (селу 350 років; набагато старіше ніж Станіславів) «лимонник» і «пальмачка» відійшли і починають рости. Можливо, скоро і в містечку Новоукраїнка з'явиться працюючий Інтернет і атмосфера «безнадійності» почне розсіюватися. Адже скільки людей передчасно пішло з життя (жителі Новоукраїнки говорять, що в «голодомори» цілими вулицями зникали люди по селам), щоб відчуття свободи в Східній Україні стало реальністю !   Посилання на англійські видання у «Лебедії» Сергія Петровича Плачинди ------------------------------------------------------------------------------------------- Олександр Валерійович Васильєв - Мюллер, м. Станіславів, 20.07.2010 р. Источник: http://www.azov-academy.ucoz.org/publ/vchenim_i_khristijanam_rechi_pospolitoji_polshhi/7-1-0-68 | |
Категория: Scandinavia-Bavaria-Khust //Скандинавия-Бавария-Хуст /Мюллеры-Кумпаны-Валерий Васильев | Добавил: Vasiljev (2010-07-21)
| Автор: Alexander Vasiljev-Muller  
| |
| Просмотров: 1958 | Теги: | Рейтинг: 4.5/2 | |
| Всего комментариев: 4 | |||||
| |||||
Приветствую Вас Гость
Форма входа |
|---|
Категории раздела | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Поиск |
|---|
Наш опрос |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
Друзья сайта |
|---|
|
|